«Лісова пісня» - вистава ліцейської театральної студії
Театральна студія «Будова радіолампи» під керівництвом Михайла Олексійовича Грязнова На цю виставу з трепетом і хвилюванням чекали всі ліцеїсти й учителі. Півтора місяця тому ми побачили невеликий фрагмент – «трейлер» легендарної «Лісової пісні» – і вже відтоді знали, що цей захід стане головною мистецькою подією року в ліцеї. Театральна студія «Будова радіолампи» під керівництвом талановитого Михайла Олексійовича Грязнова сьогодні вразила абсолютно всіх: я навіть не підозрював, що наші учні здатні на таке тривале зосереджене сприймання. А це, запевняю вас, знак якості!
Головні ролі – Мавки й Лукаша – блискуче зіграли учні 10 класу Анастасія Сєрова та Михайло Жур. Усі відтінки ніжності, любові, розчарування, смутку, боротьби так точно відбивалися на їхніх обличчях і в інтонаціях, що глядачів просто пробивало струмом! Від захвату й співпереживання не в одного виступили сльози.
Кожен персонаж вийшов настільки колоритним і яскравим, так чесно виконав свою роль, що я відчув себе у справжньому професійному театрі. Лісовик і потерчата, дядько Лев і Килина, Мара й Водяник, Русалка Польова, Перелесник і надзвичайно переконлива Мати – усі герої зачаровували й спопеляли своєю грою. У залі відчувалася свіжість гірського потоку, зі стелі снувалася зимова прохолода, осіння туга проникала в душу завдяки атмосферній музиці, спекотне сонце протинало лісове повітря. Це була справжня феєрія.
Окремо слід подякувати команді звукорежисерів, гримерів, дизайнерів та декораторів, які зі смаком розфарбували весь сьогоднішній день, а не лише лиця акторів. Злагоджена співпраця відчувалася в кожній миті чарівного дійства.
«Лісова пісня» – це історія про чудо і справедливість, про одвічні всесвітні закони і красу, яка ніколи не вмирає. І я щиро захоплююся своїми колегами й учнями, які відважилися інтерпретувати один із найсильніших текстів у вітчизняній літературі. І зробили це полум’яно! Як точно зауважила Людмила Іванівна Паращенко, лише за допомогою справжньої любові й доброти можна творити диво. І нині ми прожили його в унісон із диханням і стуком сердець наших чудових акторів.
Сергій Шкабара
